Бенжамін Мюллер — перший мер Вроцлава, якого обирали люди

Ще у XVIII столітті виборче право в Пруссії було досить обмеженим, адже політична система країни була абсолютистською монархією, де король володів майже всією владою, пише сайт wroclawyes.eu. Монархи Фрідріх Вільгельм I та Фрідріх II вважали, що їхня влада походить від божественного права, і не були зацікавлені у впровадженні демократичних реформ.

Так у повноваження короля входив повний контроль над місцевим самоврядуванням, армією та навіть судовою системою. Важко уявити, але навіть у такій ситуації монархи створювали ілюзію демократії. На місцевому рівні проводилися вибори до тамтешніх рад, щоправда, робилося це лише серед еліти, якій пропонувалися певні адміністративні посади. Крім цього, на такі вибори також могли йти лише багаті люди, адже інші не мали права голосу та думки.

Монархія потрохи ламалася

Навіть у Вроцлаві аристократи хотіли змін. Адже монархія все одно тримала їх в умовних кайданах. Звичайно ж, багаті люди мали багато привілеїв, але повної свободи не відчувалося. Фрідріх II започаткував земельні збори у кожному місті. На такі засідання запрошувалися представники аристократії та духовенства.

Збори мали певний вплив на місцевому рівні. Таким чином, монарх Фрідріх II хотів показати, що місцева еліта має слово, а центральна влада цінує кожного, хто приносить кошти до державної казни. Проте згодом усе виявилося не так гарно, як на папері. Виявилося, що всі ці збори зводилися лише до обговорення місцевих питань та сплати податків. У підсумку рішення все одно залишалося за королем.

Що ж стосується Вроцлава, то тут почала зростати напруга серед населення. Окремий тиск з боку протестантства почав підіймати обурення серед католиків. Попри монархію і авторитаризм, релігійна громада Вроцлава мала великий вплив на соціальні настрої. Значна частина католиків розпочала проводити свої протести у зв’язку з політикою короля Фрідріха II, який хотів взагалі заборонити присутність католицької церкви на всій території Сілезії.

Зрозуміло було, що еліта міста, яка також не була задоволена новим пруським режимом, вичікувала момент, аби виступити за свої права, і цей момент настав на зламі XVIII-XIX століть.

На початку XIX століття розпочався військовий конфлікт Пруссії з армією Наполеона. У 1806 році німці війну програли. Відчувши, що центральна влада Пруссії знесилена, місцева еліта та духовенство почали вимагати свої права. До речі, столиця Нижньої Сілезії, Вроцлав, був важливим економічним центром для усієї країни, а аристократи цього міста мали певний вплив на думку короля. Було зрозуміло, що монархія повинна була прогнутися і переходити до певних демократичних правил.

На вибори підуть майже всі

У 1807 році був прийнятий “Едикт про визволення”, який став одним із ключових кроків у серії реформ після поразки в битві під Єною. Згідно з ним, селяни отримали свободу, кріпосне право було скасовано, люди отримали право власності на землю, а виборче право отримали всі.

Вроцлав, як економічний центр Пруссії, від такого документа отримав багато привілеїв. Зокрема, селяни змогли займатися торгівлею, що принесло велике значення для економіки міста. Міська еліта вільно змогла відкривати нові підприємства та інвестувати в інші справи, що також покращувало добробут міста.

Брати участь у політичній життєдіяльності міста бажали всі. Для когось цей дебют був власним самоствердженням, адже в цей день його запитали про думку. А хтось дійсно йшов на вибори з наміром змінити на краще своє місто.

Звичайно ж, всі повірили у демократичність цих виборів, хоча вони відбулися під пильним контролем французької армії. Це було зумовлено тим, що Наполеон Бонапарт хотів мати політичний вплив на частину підконтрольних територій. Проте французькі політики попіклувалися про те, аби їм дійсно повірили, що життя може бути кращим без прусських королів.

Підготовка до виборів  

У тому ж 1807 році розпочалася підготовка до місцевих виборів у Вроцлаві. Спочатку потрібно було розробити відповідне законодавство, а вже потім знайти потрібних людей на відповідні посади. Тут вперше на політичному поприщі дебютував Бенжамін Мюллер. Він взяв на себе відповідальність за організацію перших місцевих виборів у Вроцлаві. Спочатку це була лише консультативна робота, але коли стало відомо, що нову владу оберуть у 1809 році, Мюллер розпочав активну політичну діяльність.

У березні 1809 року Бенжамін Мюллер оголосив про проведення першого засідання комісії з питань проведення місцевих виборів у Вроцлаві. До комісії увійшли члени колишнього магістрату та відомий на той час комісар з реформ Пауль Данненберг. Завданням Мюллера з командою було визначити кількісний склад майбутньої міської ради та встановити дату проведення голосування.

Згідно з законодавством, мешканці могли проголосувати лише за членів міського депутатського корпусу, а вже ті обрали свого керманича. В історичний день виборів місцеві жителі зіштовхнулися з тим, що виборче право мали не всі. Перевага була у місцевої еліти, магнатів, бізнесменів, землевласників та представників духовенства. Більшість населення в підсумку залишилася без права голосу.

Звичайно ж, раду сформували з великою кількістю прихильників французького полководця Наполеона Бонапарта. У підсумку новий уряд Вроцлава обрав собі мера, яким став той самий Бенжамін Мюллер, який і займався підготовкою до виборів.

Робочий процес

На міському рівні тоді не діяло жодної структури. Все, що було створено на той час у Пруссії, це бажання королів. Перед Бенжаміном Мюллером стояло завдання розробити стратегію роботи міської ради, визначити, за що відповідатиме кожна ланка. Новий очільник міста почав створювати нові муніципальні структури. У структурі міської ради з’явилася посада скарбника. Ця людина відповідала за міський бюджет, який наповнювався в основному з податків торговців.

Бенжамін Мюллер також доклав великих зусиль, аби розпочати відбудову Вроцлава після наслідків бомбардування наполеонівськими військами. У 1806 році місто було піддане інтенсивному артилерійському обстрілу. Постраждали не лише фортифікаційні укріплення, а й житлові квартали міста.

Мюллеру вдалося за короткий період відновити більшу частину міста. Також мер зіштовхнувся з тим, що за період його головування французьке керівництво намагалося змінити національний склад Вроцлава. До міста почали переїжджати французи з різним статусом.

Зрозуміло було і те, що Бенжамін Мюллер працював в умовах французької окупації й був вимушений рухатися у напрямку тієї політики. У підсумку Мюллер пробув мером Вроцлава до 1812 року. Згодом пішов у відставку, а через три роки помер.

Доля міста після відставки

Достеменно не відомо, чому Бенжамін Мюллер залишив передчасно посаду міського голови. Тут могло бути два сценарії: або ж очільник міста дуже сильно хворів, або ж він розумів, що французька влада починає втрачати свою силу і Пруссія відновить свій контроль над землями Сілезії.

Одразу ж у Вроцлаві обрали нового мера. Ним став Фрідріх Коспот, який попрацює на цій посаді 20 років. Вже через рік відбулася історична Битва народів. Об’єднані армії Росії, Пруссії, Австрії та Швеції здобули вирішальну перемогу над французькими військами під Лейпцигом. Взимку 1813 року французькі війська залишили і Вроцлав. До речі, тоді місто не постраждало від військових дій.

Після відвойованих територій у Пруссії почали запроваджувати реформи, які наближали державу до демократії. Що ж стосується Вроцлава, то його почали повністю відновлювати. Історики вважають, що досвід французької окупації вплинув на подальший розвиток усієї Пруссії у питаннях прав людей та економічного розвитку.