Під час Другої світової війни місто Вроцлав (раніше Бреслау), зазнало великих руйнувань та страждало від інтенсивних боїв. Воно розташовувалося в Східній Німеччині й було стратегічно важливим пунктом для оборони та контролю, пише сайт wroclawyes.eu.
У 1945 році, під час наступу Червоної Армії, Вроцлав став ареною для жорстких боїв. Після того, як місто було взято під контроль Радянського Союзу, його було передано Польщі згідно з угодою Потсдамської конференції, яка визначила нові кордони в Європі після війни.
Після війни Вроцлав відновлювали, але багато з його історичних будівель було втрачено. Відновлення міста тривало десятиліттями, проте Вроцлав виріс з руїн та став одним з найбільших та найкрасивіших міст у сучасній Польщі.
Готувались до наступу
На початок війни Вроцлав був одним із найкращих економічних регіонів Німеччини. Зумовлено це було тим, що у місті працювало багато промислових підприємств. На початку війни велику кількість фінансів із міста залучалося на потреби армії. Так було аж до 1944 року.
Саме тоді фронт Другої світової війни змінив свій характер. Німці розуміли, що скоро буде потужний наступ радянських військ на Східному фронті. Через це Адольф Гітлер оголосив місто Вроцлав фортецею і наказав утримувати його за будь-яку ціну та не здавати ворогу.
Радянські війська наблизилися до міста у січні 1945 року. Через це цивільне населення Вроцлава повинно було евакуйовуватися. Німецьке військове керівництво намагалося утримувати у місті чоловіків, адже усі розуміли, що без живої сили відбити радянський наступ змоги не буде.
Центральну площу міста також було перетворено на аеродром для військових літаків. Військове командування сподівалося, що зліт літака з центру зможе охопити околиці міста, що дасть змогу з повітря обстріляти армію наступу. Для того, аби будь-якому війську було складно прорватися у місто, навколо збудували залізобетонні фортифікаційні споруди.
І дійсно, Вроцлав був захищений від наступальних дій. Опорні пункти у передмістях були оснащені протитанковими укріпленнями. На високих будівлях встановлювали кулемети, які створювали зону суцільного вогню на вулицях. Також із різних куточків Німеччини до Вроцлава завезли велику кількість протитанкової зброї.
Місто в облозі
Військо 1-го Українського фронту маршала Івана Конєва наблизилось до кордонів Вроцлава наприкінці січня 1945 року. Розпочалося все із захоплення плацдарму у районі Штейнау. Вже 13 лютого офіційно розпочалася облога міста. Радянська армія не могла наступати на Вроцлав повними силами, адже більшість війська була задіяна на берлінському напрямку.
Звичайно ж, маршал Іван Конєв, який спочатку направив на місто одну дивізію, не очікував, що отримає супротив від 35 тисяч військовослужбовців вермахту і 10 тисяч солдатів фольксштурму. Крім цього, німці були укомплектовані не лише власною зброєю, а й трофейними радянськими, польськими, югославськими гарматами.
Цікавий і той факт, що німецьке військове командування змогло мобілізувати цивільне населення, яке було призване до війська лише на потреби оборони міста. Таких чоловіків у Вроцлаві налічувалось понад 80 тисяч. У бойову готовність були задіяні поліцейські та пожежники.
Перші бої
Згідно з архівними військових записами, перший штурм міста був здійснений 16 лютого 1945 року. Радянська армія пішла на Вроцлав танками. Укріплення, яке вважалося найпотужнішим, прорвали за кілька годин. Здавалося, що німецькі військові не були готові до такого швидкого просування противника. На вулицях міста почалися бої.
У перші три дні німці переважали радянську армію. Було знищено 76 танків, які постраждали від таких протитанкових та зенітних гармат. Наступ радянської армії у Вроцлаві зупиняли у промислових районах міста, які розташовувалися на околицях.
Зазнавши великих втрат, радянське командування вирішило змінити тактику штурму. Маршал Іван Конєв долучає до участі в боях спеціальні саперні частини та вогнеметні підрозділи. Також до Вроцлава перекидують штурмові батальйони спеціального призначення. Саме цих бійців спеціально готували для ведення штурму у міських умовах.
Подальший розвиток боїв
Лише у перші два тижні боїв радянська армія втратила 162 танки та 4 тисячі піхотинців. Радянське командування зрозуміло, що їхні спроби прорвати оборону Вроцлава успіхів не приносять. Потрібно було знову обирати іншу тактику ведення бою. Вже у березні Червона армія зайнялась поступовим знищенням опорних пунктів за допомогою артилерії.
Поступово німецькі війська почали відступати до центру міста. Відчувши це, радянське військо збільшило свою присутність у кількості та направило на Вроцлав кілька танкових полків. Одразу ж з ладу була виведена посадкова смуга аеродрому. Після цього було зрозуміло, що місто впаде, адже саме повітряне сполучення мало стратегічно важливе значення у його обороні.
30 квітня радянська армія закликала владу Вроцлава капітулювати, але у відповідь отримала відмову. 6 травня 1945 року німецькі парламентарі на чолі із Карлом Ганке розпочали втечу з міста. Після того, як місто залишилося без керівництва, комендант гарнізону генерал Герман Ніхоф підписав наказ про капітуляцію.
Після війни
Долю міста вирішували на конференції в Ялті. Вроцлав повернув собі історичну батьківщину і увійшов до складу Польщі. Місто після війни було зруйновано майже на 80 відсотків; центральна площа Вроцлава взагалі була перетворена на руїну.
Що ж стосується населення, то велика кількість тих, хто поїхав з міста, вже назад повертатися не хотіли. Більшість із них вважали, що рано чи пізно Німеччина забажає повернути собі колишні території. На відбудову післявоєнного Вроцлава приїхали переселенці із міст, які включили до складу СРСР.
Найбільша кількість людей до міста прибула із Львова. У той час у місті Львові проживало дуже багато поляків. Львів увійшов до складу Радянського союзу, і більшість поляків змушені були залишити місто через політичну ситуацію. З Львова до Вроцлава переїхали й співробітники природничого університету.
Нові жителі міста почали брати активну участь у його відбудові. Поступово до Вроцлава з’їжджалися поляки з інших міст. Лише за перший рік після війни населення міста збільшилося на 100 тисяч людей.
Останній комендант
Герман Ніхоф був останнім комендантом Вроцлава. Військову кар’єру розпочав у 18 років. Брав участь у Першій світовій війні й дослужився до офіцера піхотних військ. У час поміж двох воїн залишався командиром різних дивізій.
На початку Другої світової війни був призначений командиром наступального полку. Там отримав звання підполковника та пішов на підвищення до командира елітної дивізії. Після успішних операцій, став генералом німецької армії. Брав участь у боях за Балкани та керував кількома воєнними операціями на Східному фронті.
У березні 1945 року, його було призначено комендантом Вроцлава. Сам Адольф Гітлер був впевнений, що якщо Герман Ніхоф візьме на себе командування стосовно оборони міста, то там буде стовідсотковий успіх. Проте цього не сталося. Після війни Герман Ніхоф був взятий у полон. У підсумку його засудили за воєнні злочини.
У 1955 році був звільнений за угодою про репатріацію та повернувся до Німеччини. Працював у виробництві у маленькому місті Рігзе у Баварії. Там і помер 5 листопада 1980 року.