Майже всі правителі Вроцлава залишили свій слід у розвитку цього міста. Пауль Маттінг перейняв посаду від дуже відомого бургомістра Георга Бендера, який працював міським очільником 21 рік.
За цей період наступнику Бендера можна було лише заздрити, адже Вроцлав пережив значний розвиток у сферах енергетики, транспорту та економіки, пише сайт wroclawyes.eu. Суттєво змінився і кількісний склад населення, адже Георг Бендер дав розпорядження приєднати до міста кілька навколишніх сіл та розпочав розбудову нових житлових кварталів.
У 1912 році Георг Бендер не зміг продовжувати свою роботу на посаді міського голови й подав у відставку. Його місце зайняв Пауль Маттінг, який працював у команді Бендера та був прихильником політики свого попередника.
Державний службовець з народження
Про Пауля Маттінга дійсно можна так говорити, адже ще в дитинстві майбутній мер Вроцлава проявляв лідерські якості. Він народився у 1859 році поблизу Франкфурта в родині відомого німецького економіста та державного радника Германа Маттінга. У шкільні роки Маттінг був лідером у класі та виконував обов’язки старости, а ближче до випускних класів вирішив стати юристом.
Завдяки заможності батька Пауль Маттінг зміг поїхати вивчати право до Берліна. Вищу освіту отримав з відзнакою, що обіцяло йому світле майбутнє як дипломованому юристу. Він одразу ж отримав запрошення на роботу в місцевий уряд Гданська, де працював до 1890 року. Пізніше переїхав до Щецина, де відповідав за міський бюджет.
Робота в цих двох містах надала Маттінгу значного досвіду. У Гданську він довів свою обізнаність у юриспруденції, а щецинський досвід засвідчив його вміння ефективно розпоряджатися фінансами, що підкреслило його глибокі економічні знання.
Перші виборчі перегони
У 1895 році Пауль Маттінг переїхав до Шарлоттенбурга — невеликого міста, яке існувало в Німеччині до 1920 року. Після цього місто об’єднали з Берліном, і воно стало районом столиці Німеччини. У Шарлоттенбурзі Маттінг подав свою кандидатуру на посаду бургомістра та навіть представив власну програму розвитку.
На той час бургомістрів призначав король Пруссії за поданням місцевої ради. Пауль Маттінг переконав більшість віддати перевагу саме йому. Королю Вільгельму І залишалося лише затвердити кандидатуру. На своїй посаді Пауль Маттінг значно покращив економічну ситуацію в місті. За кілька років Шарлоттенбург отримав статус великого міста, оскільки кількість населення перетнула позначку в 100 тисяч осіб.
Також Пауль Маттінг став ініціатором будівництва електростанції, яку згодом відкрили у 1900 році. Це дозволило місту забезпечити вуличне освітлення, а також замінити традиційні кінні трамваї на сучасні електричні.
Важкі часи у Вроцлаві
До Бреслау Пауля Маттінга запросив Георг Бендер. Спочатку він працював у міській адміністрації, а в 1912 році обіймав посаду, яка залишалася незмінною протягом 21 року. Тоді у Вроцлаві будувалася легендарна Зала Століття, яку мали відкрити через рік на святкування сторіччя перемоги Пруссії у Битві народів під Лейпцигом.
Ініціатором будівництва Зали Століття був Георг Бендер, але закінчувати проєкт довелося вже Маттінгу. У 1913 році Маттінг пройшов справжнє випробування під час відкриття цієї будівлі, адже на захід прибув навіть король Пруссії Вільгельм ІІ. Захід було проведено на найвищому рівні, а сама будівля вразила всіх своєю архітектурною оригінальністю.
Пауль Маттінг мав багато розумних ідей для подальшого розвитку Вроцлава, але в Європі вже активно говорили про можливий початок війни. У тому ж 1913 році у Вроцлаві було створено комітет оборони. 30 липня 1914 року вся міська влада Вроцлава була підпорядкована військовому командуванню, що значно обмежило повноваження міського голови.
Маттінг одразу отримав від вищого керівництва завдання визначити мобілізаційні пункти в місті. Крім того, потрібно було забезпечити харчовими продуктами майже 400 тисяч осіб у важкі часи. У перші два роки війни у Вроцлаві вели активну розбудову оборонних об’єктів. Воєнну експансію завершили у 1916 році, коли зникла загроза нападу Росії на місто на Східному фронті.
З 1916 року Маттінг почав втілювати свої ідеї щодо розбудови міста. Першим значним відкриттям став міст Гінденбургбрюке, який у сучасності називається Варшавським. Це був один із наймасштабніших проєктів воєнного часу. Згодом Вроцлав можна було називати містом мостів, адже саме Маттінг ініціював відкриття ще кількох.
Суспільне невдоволення
Великі втрати у війні сформували революційні настрої по всій Німеччині. Суспільне невдоволення не оминуло й Вроцлав. На початку листопада 1918 року в місті розпочалися мітинги та безлади. Маттінг, який працював на посаді шостий рік, мав консервативні погляди, але належав до правлячої партії.
Не чекаючи завершення Листопадової революції, міський голова вирішив подати у відставку. 12 листопада 1918 року на його місце прийшов новий мер Ганс Трентін. До речі, Трентін пробув міським головою лише до 7 січня 1919 року, після чого Німецька демократична партія висунула на посаду мера Вроцлава Отто Вагнера.
Пауль Маттінг вирішив завершити політичну кар’єру після відставки. Він зосередився на підтримці свого сина Александра, але на пенсію йти не збирався.
Життя після політики
Пауль Маттінг переїхав до маленького курортного містечка Поляниця-Здруй. Майже одразу він поховав свою дружину. У цьому місті Пауль Маттінг зустрів Доротею Ковальчевську, сестру відомих польських скульпторів Пала та Карла Ковальчевських, і одружився з нею.
Аби не сидіти без діла, Маттінг відкрив у Поляниці-Здруй нотаріальну контору. Дуже часто Пауля Маттінга запрошували головою комуни на різні заходи та урочисті святкування. Колишній мер Вроцлава постійно у своїх промовах наголошував на тому, наскільки важка робота очільника міста.
Після 1930 року Пауль Маттінг зник із громадського життя міста. Історики вважають, що це пов’язано з різким погіршенням стану здоров’я. Але що сталося насправді, достеменно невідомо. Пауль Маттінг помер 22 вересня 1935 року у Поляниці-Здруй, де його і поховали.
Після Другої світової війни кладовище у місті було зруйноване, і могила колишнього мера Вроцлава була повністю знищена. Лише у 2006 році євангельське кладовище у Поляниці було відреставроване, а на головній алеї встановили надгробок Маттінгу із поламаним хрестом, який зберігся з часів війни.
Друга дружина Маттінга, Доротея Ковальчевська, загинула у Берліні після Другої світової війни. Згодом її надгробок з’явився на кладовищі у Поляниці поруч із чоловіком.
Син політиком не став
Цікаво, що Александр Маттінг, син політика, своє життя пов’язав із металургією. Він навчався у Технічному університеті Вроцлава, а згодом здобув докторський ступінь у цій галузі.
Працював конструктором у Дортмунді, а потім переїхав до Дюссельдорфа, де працював експертом з випробування матеріалів парових котлів. У 1930 році став керівником науково-дослідного інституту зварювання німецького рейхсбану у Віттенберзі, а згодом викладачем Технічного університету у Вроцлаві.
Після смерті батька працював викладачем у Ганноверському технологічному університеті, а у 1940 році став його ректором. У часи Другої світової війни підтримував оборонну промисловість, а згодом емігрував до Іспанії, де працював викладачем технологій у Мадриді.
У 50-х роках минулого століття повернувся до Ганновера, де працював в інституті випробування матеріалів для машинобудування. Також був директором Німецького товариства у Нижній Саксонії, де займався матеріалознавством. Помер у 1969 році у Ганновері.