Вроцлав, одне з найдавніших міст Центральної Європи, за свою багатовікову історію став свідком численних війн та збройних конфліктів. Розташоване на важливих торговельних шляхах, місто неодноразово було об’єктом боротьби між різними державами та силами, що прагнули контролювати цей стратегічний регіон, пише сайт wroclawyes.eu.
Спочатку Вроцлав був частиною польських земель, але неодноразово переходив під контроль чеських князів і королів. З X по XII століття на території міста налічувалося понад десять збройних конфліктів.
У 1241 році Вроцлав постраждав від монгольської навали. Знаменита битва під Легницею завершилася трагічними наслідками для міста, адже воно було повністю спалено, а місцеві жителі вбиті.
Згодом місто опинилося під владою Габсбургів. Це було зумовлено найруйнівнішим конфліктом для Європи — Тридцятирічною війною. Після війни Вроцлав і частина Сілезії опинилися у дуже складному економічному становищі. Окрім цього, постраждала й демографія міста.
Перша сілезька війна
До Першої сілезької війни Наполеон відношення не мав, адже він тоді ще не народився, але вже тут без Франції не обійшлося. Військовий конфлікт розпочався у 1740 році. На той момент Пруссія мала наміри взяти під контроль частину австрійської Сілезії.
Король Пруссії Фрідріх II оголосив Австрії ультиматум про передачу Сілезії. Вже через кілька днів король Пруссії, не дочекавшись відповіді, направив у регіон армію чисельністю 25 тисяч військовослужбовців. Жителі Вроцлава з радістю зустрічали прусських воїнів. У середині січня Сілезія вже була повністю відвойована від австрійських військ.
У лютому австрійці вирішили відвоювати свої землі назад. Частково це їм вдалося. До березня австрійська армія намагалася відвоювати кілька фортець поблизу Ольмюца.
Тут треба зауважити, що король Фрідріх II сподівався на швидке завоювання сілезьких земель, але в підсумку конфлікт почав затягуватися. Уже в травні 1741 року Пруссія уклала військовий союз із Францією, Баварією, Саксонією та Іспанією. Таке об’єднання значно покращило сили пруссаків проти австрійців. Влітку між Пруссією та Францією був підписаний союз про оборону на 15 років.
Уже в серпні війська Пруссії повністю окупували Вроцлав та почали просуватися далі. Більшість своїх битв солдати Пруссії перемогли у тандемі з французьким корпусом на чолі маршала Бель-Іля. До речі, саме цей маршал допоміг узяти столицю Богемії Прагу.
Влітку 1742 року Марія Терезія пішла на мирні умови Пруссії, за якими майже вся Сілезія перейшла до нових власників. Австрійці хоча й пішли на ці умови, але вже готувалися відвоювати свої землі назад.
Французи продовжили бути союзниками
Другий конфлікт між країнами розпочався у 1744 році. Король Фрідріх II увесь цей час розумів, що в Європі може виникнути антипрусська коаліція. Австрія вже на той момент заручилася підтримкою Росії та Саксонії. Також існувала велика ймовірність, що за Австрію воюватимуть британці та Ганновер.
Через це Фрідріх II уклав союз із Баварією, Швецією, Гессен-Касселем та Курпфальцем. Окремо був укладений договір із Францією, за яким остання мала напасти на Австрійські Нідерланди. Згодом до союзу приєдналася й Іспанія.
І тут знову Фрідріх II нікого не чекав, а сам увійшов до австрійської Богемії під приводом підтримки влади імператора Карла VII. 11 вересня 1744 року пруссаки оточили Прагу та взяли її штурмом.
Війна мала пройти за сценарієм Фрідріха II, але 20 січня 1745 року імператор Карл VII помер. Ця подія кардинально змінила хід війни. Австрійські війська розпочали наступ на територію сучасної Німеччини. Спочатку була відвойована Богемія, а далі австрійці рушили на Баварію.
У березні 1745 року Австрія встановила контроль над Баварією і змусила курфюрста Максиміліана III укласти мир. Проте на території Сілезії військові дії ще тривали. Однак у Пруссії вже не було такого серйозного союзника, як Баварія.
Наприкінці квітня 1745 року Марія-Терезія наказала армії захопити Сілезію. Майже всі сили були зосереджені на цьому регіоні. Цікаво, що Франція та Іспанія, які були союзниками Пруссії, не вступали у війну на території Сілезії, а вели бойові дії на територіях, що цікавили лише їх. Вони пояснювали це тим, що, ведучи бойові дії в Австрійських Нідерландах, послаблюють армію Марії-Терезії.
Зрештою, можливо, це й справді так, адже, попри всі намагання австрійців повернути собі Сілезію, на них чекала поразка. Вирішальна битва під Гогенфрідбергом завершилася поразкою Австрії. Відчувши, що Австрійська імперія поступається, на мирний договір із Пруссією пішла Великобританія. Остання навіть погодилася визнати Сілезію прусськими землями.
Франція пішла проти Пруссії
Ще під час Другої Сілезької війни сталася визначна політична подія для Австрії. Після смерті імператора Священної Римської імперії Марія Терезія розпочала перемовини із союзниками, аби ті підтримали кандидатуру її чоловіка на цей престол. 13 вересня 1745 року у Франкфурті Франц I став імператором Священної Римської імперії.
Попри те, що керівництво Пруссії висловило категоричне невдоволення таким рішенням, Франц I одразу повернув свою підтримку в бік Австрії. Війна закінчилася підписанням Дрезденського договору. Згідно з ним, Сілезія залишилася у володінні Пруссії, а натомість німці визнали Франца I імператором Священної Римської імперії.
Проте через 9 років Пруссія знову вторглася у Саксонію. Тоді пруссаки вже були в союзі з Великобританією. Натомість Австрія заручилася підтримкою Королівства Франції та Іспанії. Колишні союзники Пруссії опинилися на іншій стороні барикад. Здавалося, що король Фрідріх II міг би цю гру програти, адже антипрусська коаліція виглядала потужнішою.
Але за кілька років армія Пруссії повністю захопила Сілезію. Звичайно, масштаби цієї війни були дуже великими, адже Великобританія взяла під свій контроль Індію та зробила її своєю колонією. Такі події спричинили розпад антипрусської коаліції. Королівство Франція взагалі зайняло нейтральну позицію у війні та залишилося осторонь. Що ж стосується Сілезії, то вона повністю перейшла до володінь Пруссії.
Наполеон думав стратегічно
Третя Сілезька війна завершилася у 1763 році. Населення Сілезії зазнало величезних втрат. Король Фрідріх II не мав наміру захоплювати Верхню Сілезію, адже вважав її економічно нерозвиненою, хоча надалі там було розпочато видобуток корисних копалин. Увесь регіон почали відбудовувати та заселяти коштом внутрішньої міграції.
Понад 50 років у регіоні працювали над його відновленням, аж допоки Наполеон не розпочав у Європі свої війни. У 1806 році французькі війська розуміли, що Вроцлав мав стратегічне значення завдяки своєму розташуванню, адже, захопивши усю Сілезію, відкривалися шляхи до Варшави та Берліна. Пруссія програла битву під Єною, і до міста увійшли французи.
Захопивши Вроцлав, Наполеон розумів, що тепер для нього відкритий коридор для подальшого наступу на Пруссію та Росію. У місті одразу ж почали будувати казарми та військові склади. Саме Вроцлав наполеонівська армія використовувала як центр постачання зброї. Згодом у місті почали з’являтися цілі військові гарнізони, які підтримували операції у Східній Європі.
Можна сказати, що для Наполеона Вроцлав був військовим містечком. Володіти ним після війни сенсу не було. Але у 1813 році Пруссія об’єдналася з Росією, Австрією та Великобританією і пішла в наступ проти армії Наполеона. Місто Вроцлав було звільнено після спільної військової операції. З цього моменту контроль над Вроцлавом повернувся до Пруссії.
Ці події мали значний вплив на регіон, залишивши по собі зміни у політичній карті Європи та наслідки для мешканців Вроцлава, зокрема в економічній та соціальній сферах.