Вроцлав під час Другої світової війни мав задовольнятися мерами, яких нав’язував нацистський режим, пише сайт wroclawyes.eu. Початок війни місто зустріло з Гансом Фрідріхом, який, хоча і брав участь у розбудові Вроцлава, зрештою став прихильником діяльність Адольфа Гітлера.
Після звільнення з посади Фрідріха на його місце було призначено мера, якого запропонував губернатор Нижньої Сілезії Карл Ганке. Так, у Вроцлаві мером став Ернст Лехтенштерн. На своїй посаді він був у ролі військового мера і виконував лише накази нацистської партії. Загинув під час облоги Вроцлава 2 квітня 1945 року.
Після звільнення Вроцлава від нацистів на посаду мера був призначений Германн Гартманн. Він тимчасово виконував обов’язки мера, а згодом передав повноваження міському голові, який почав працювати у польському Вроцлаві.
Болеслав Дробнер
Дробнер був польським соціалістичним діячем, який народився 28 червня 1883 року в Кракові. Символічно для міста, що було звільнене від нацистської окупації, Болеслав Дробнер походив з полонізованої єврейської родини. Увесь його рід був повстанцями, починаючи з діда.
Під час Першої світової війни Дробнер вступив до польського легіону в 1914 році. Згодом був змушений служити в австрійській армії. Після війни став засновником Партії незалежних соціалістів. Згодом Дробнер офіційно підтримував Комуністичну партію Польщі, а коли став депутатом Краківської міської ради, виступав за підтримку соціалістичного руху.
Звісно, відкрита підтримка комуністичної діяльності не залишилася без уваги. 1 квітня 1938 року рішенням краківського суду його відправили до в’язниці на три роки. Пізніше його звільнили з умовою, що Болеслав Дробнер залишить Краків. Він оселився в Калуші, де став управителем шахти калійної солі. Працював і в період війни. Але в 1940 році його заарештувало НКВД Радянського Союзу, і він був відправлений до табору.
У 1943 році Дробнера звільнили, і він приєднався до організації Союзу польських патріотів. Згодом його призначили на посаду Міністерства праці, соціальної опіки та охорони здоров’я Польського комітету, який офіційних повноважень не мав. Але відчувалося, що нацистський режим впаде, і Дробнер за свою позицію ще буде винагороджений.
Саме Болеславу Дробнеру випала честь бути першим післявоєнним мером Вроцлава. Але на цьому все й закінчилося. Дробнер працював на цій посаді трохи більше ніж місяць. Особливих досягнень на посаді мера не мав. У травні 1945 року Дробнер приступив до обов’язків, а в червні вже залишив їх. Далі Дробнер переїхав до Любліна, а згодом — до рідного Кракова. Пізніше у Дробнера виникли партійні конфлікти, і на кілька років його навіть виключили з партії. Лише в 1956 році Владислав Гомулка запросив Болеслава Дробнера стати Першим секретарем провінційного комітету Польської об’єднаної робітничої партії.
Александр Вахнєвський
Після відставки Болеслава Дробнера Польська робітнича партія шукала на посаду міського голови людину, яка б працювала над відбудовою міста. Александр Вахнєвський був призначений на цю посаду, оскільки був інженером і членом Польської робітничої партії.
Крім цього, Александр Вахнєвський був відвертим комуністом. Він постійно відвідував партійні збори, де активно пропагував усе, що пропонувала комуністична влада.
Александр Вахнєвський на своїй посаді запам’ятався тим, що після звернення уцілілих польських євреїв повернув їм синагогу, де відновилися богослужіння. Також Вахнєвський дав розпорядження відреставрувати будівлю за кошти міського бюджету.
12 листопада 1946 року Вахнєвського нагородили орденом “Золотий Хрест” за заслуги, але згодом його вирішили замінити через низьку ефективність у відновленні міста.
Болеслав Купчинський
15 лютого 1947 року Вахнєвського відправили у відставку. На його місце був призначений Болеслав Купчинський, якого на цю посаду рекомендував відомий комуніст Владислав Гомулка. Купчинський розпочав свою роботу з ухвалення дуже важливих рішень. Уже в 1948 році він взяв участь у підготовці Вроцлава до заходів, присвячених відновленим територіям.
Саме Болеслав Купчинський виявив, що посадовці міської влади розкрадали цеглу. Це був перший корупційний скандал у місті після Другої світової війни. Чиновники вирішили, що контролю за ними не буде, і можна буде продавати цеглу, яку закуповували для відновлення міста, у приватні руки.
Купчинський також сприяв відновленню транспортних магістралей. Зокрема, після Вахнєвського йому вдалося запустити ще кілька трамвайних маршрутів. Відновлювали також вуличне освітлення та каналізаційну мережу.
Болеслав Купчинський неодноразово сам брав участь у будівельних роботах із відновлення міста. Інколи вроцлавці були шоковані, коли бачили, як мер міста, закатавши рукава, допомагав будівельникам носити відра.
Купчинський пробув мером Вроцлава до 1950 року. Саме тоді цю посаду було скасовано через зміни у законодавстві. Він хотів продовжувати виконувати свої обов’язки, але партія йому вже цього не запропонувала.
Після політичної кар’єри він став співорганізатором Товариства розвитку західних земель. Крім того, допомагав будівельникам Вроцлава в розвитку. Робив це аж до своєї смерті. До речі, Купчинський на той час був наймолодшим мером за всю історію міста, адже він прийшов на посаду у 38 років.
Болеслав Купчинський помер у 1994 році вже у поважному віці. Все своє життя він присвятив Вроцлаву і після війни нікуди з нього не виїжджав. Політика і колишнього мера поховали у цьому ж місті.
Посада мера не мала авторитету
Зміни в законодавстві призвели до того, що комуністична влада далі почала призначати та звільняти мерів по своїй волі. Болеслав Купчинський був реально тією персоною, яка б ще могла принести користь у розвитку Вроцлава. Та комуністична влада дотримувалася своїх ідеалів у цьому напрямку.
Спочатку на посаду секретаря (а саме так вирішили комуністи називати мерів) був призначений Йозеф Барчик. Людина пропрацювала на посаді два роки, але досягнень ніяких не було. За Барчика все робила партія. У підсумку виявилося, що навіть рішення приймала за призначеного голову також президія партії.
Через два роки до роботи взявся Маріан Дріл. І знову ж таки ніякого розвитку це призначення не дало. Дріл хоча і працював на посаді секретаря 4 роки, але знову ж таки залишався ручним міським головою. І тут можливо комуністичній владі було б все довподоби, але суспільне невдоволення зростало.
У 1956 році знову до законодавства внесли певні зміни. На посаду міського голови був призначений Євгеніуш Круль. Його на посаді протримали два роки, а далі звільнили.
Болеслав Івашкевіч
Польська влада не прогадала. Польський математик і соціалістичний діяч став мером Вроцлава в 1958 році. До того часу він був магістром філософії з математики та мав багаторічний педагогічний стаж за своїми плечима. Саме він прибув до Вроцлава в 1945 році, де почав реанімувати освітній процес у Нижній Сілезії. Мав досвід роботи інспектором Вроцлавського шкільного округу.
Ставши мером міста, Болеслав Івашкевич працював над удосконаленням освітнього процесу, відбудовою шкіл та реставрацією закладів вищої освіти. Він постійно вів активну громадську діяльність. На посаді міського голови Вроцлава працював аж 11 років.
Згодом був вимушений піти, адже обрався депутатом Сейму Польської Народної Республіки. До 1981 року піднімав патріотичний рух у місті та був головою Фронту національної єдності у Вроцлаві. У цьому місті й помер у 1983 році.