Отто фон Бісмарк був німецьким політичним діячем, який виступав за дипломатію політики, був прихильником інтересів юнкерів (аристократів у Пруссії). Так і сталося, що юнкери отримали владу і тримали державний апарат Німецької імперії. Історики вважають, що в деяких аспектах це створило бюрократизм, який у багатьох європейських країнах залишився у сучасності, пише сайт wroclawyes.eu.
Згодом на політику чекала епоха формування промислової буржуазії. Юнкерство почало вступати у конфлікт з новим класом робітників. Поступово усім політикам потрібно було змінюватися. Віктор II відноситься до тих політиків, які змогли змінити свій підхід у керівних посадах, хоча були аристократами.
Родина аристократів із Пруссії
Династія Ратиборів для Пруссії мала велике значення. Ще у XVI столітті князь Еберхард (який був дідом Віктора ІІ у шостому поколінні) займався розбудовою на території теперішніх німецьких земель. У рідному місті Валденбург був побудований палац Пфедельбах, який зберігся як культурна пам’ятка архітектури.
Георг Фрідріх І продовжив справу батька, але через передчасну смерть правив містом Валденбург недовго. Його син князь Георг Фрідріх ІІ став першим із династії, який залишив Валденбург. Зупинився у німецькому місті Ансбах. Там збудував палац Шиллінгсфрюст, який німці вважають одним із пунктів маршруту “Романтична дорога Німеччини” (найвідоміший і найпопулярніший маршрут країни серед туристів).
Князь Людвіг, який став спадкоємцем Георга Фрідріха ІІ, вважається правителем, який зумів зупинити розкол правління над містом. Після смерті батька на правляче крісло міста Валденбург претендували старші брати Людвіга, які не могли визначитися, хто буде кращим правителем. У підсумку зусиллями Людвіга вдалося домовитися, що від поділу влади ніхто не переможе. Маєток перейшов під дружнє колективне правління, а після смерті братів Людвіг вже лишився єдиним спадкоємцем трону.
Князь Філіпп Ернст також вважається дуже цікавою людиною. Крім цього цей князь передав своє правління не синам, як заведено, а онукам. Це не було зумовлено зміною політики, а всього-на-всього довголіттям Філіппа Ернста. Прожив він 95 років, що для ХVII століття доволі довго. Якщо ж згадувати його прадіда Георга Фрідріха І, то той спочив на 38 році життя.
Ще чотири покоління династії володіли палацом у місті Валденбург. Далі змінилася політична структура правління. Князь Віктор І обрав для себе військову професію. Оселився на польських землях, де продовжив шлях воєнного. Пізніше відмовився від усіх спадкових справ на користь свого брата та зосередився на політиці. Став палким шанувальником Отто фон Бісмарка.
Син вдався у батька
6 вересня 1847 року народився Віктор ІІ. У сім’ї Віктора І він був старшим сином, але дитиною другою. Дочка Віктора І Амалія народилася за рік, але через пневмонію померла.
Початкову освіту Віктор Амадеус здобував вдома під наглядом приватних вчителів. Пізніше батько Віктора попросив прафіяльного священника з Рацібожа займатися підготовкою сина до вступу у середню школу. Священник на той час був відомим істориком-публіцистом. У 1863 році Віктор ІІ вступив до неповної середньої школи у місті Ниса. Через два роки закінчив навчання у школі та переїхав до Берліна.
Вивчав право під наглядом приватного викладача. У Геттінгені здобув ступінь доктора права з юридичних питань. А далі вирішив йти кроками батька та вступив до гвардійського гусарського полку в Потсдамі.
Сім’я Віктора ІІ
Вже через рік служби Віктор ІІ брав участь у франко-прусській війні. Після завершення воєнних дій був нагороджений Залізним Хрестом 2-го ступеня. Одразу ж почав працювати у німецькому посольстві у Відні. На цій посаді працював впродовж трьох років, а у 1977 році повернувся до армії, де очолив цілий підрозділ.
У тому ж році Вікторі ІІ одружився у Відні із графинею Марією Агатою Гобертиновою. Пізніше у них народилося четверо дітей. Старший син, якого назвали теж Віктором став, також військовим і був капітаном прусської армії. Принц Ганс капітан, ад’ютант штабу 20 кавалерійської бригади.
Старша донька Агата вийшла заміж за принца Пруссії Фрідріха Вільгельма та прожила своє життя у Потсдамі. Про молодшу доньку принцесу Маргарет відомо небагато. Вона також жила у Потсдамі, але вела закритий стиль життя.
Політик Віктор ІІ
У 1893 році помирає батько Віктора ІІ. Його завданням було зайняти герцогства Ратибор та Корвей. Як вже згодом писали в історичних матеріалах, Віктор ІІ не був схожий ні на свого батька, ні на будь-якого іншого політика. Ніхто не міг повірити, що він має аристократичне походження, адже всього почав досягати наполегливою працею.
Увагу почав приділяти Верхній Сілезії. Вже після зміни політичної системи у Пруссії назначався на різні посади. Вперше прибув до Вроцлава та закохався у місто. Очоливши губернію Віктор II розпочав працювати над розвитком усього регіону. Тут відчувалася прихильність у його роботі саме до Вроцлава.
Багато прохань від влади міста Віктор ІІ схвалював та навіть особисто проштовхував їх вищому керівництву. Звичайно ж, великих змін Вроцлав зазнав після правління у місті Георга Бендера, який просто засипав губернію своїми ідеями та планами.
Георг Бендер просив допомогу на розбудову міста, заміну трамваїв, ремонт водогону та каналізації. Віктор ІІ ніколи у цьому не відмовляв своєму колезі. Так сталося і у 1911 році, коли мер Вроцлава запланував святкування сотої річниці Битви народів під Лейпцигом і для цього потрібно було звести будівлю майже за 2 мільйони німецьких марок. Не без підтримки Віктора ІІ цей задум Бендера був втілений у життя.
У 1913 році у Вроцлаві відбулися урочистості з нагоди святкування сотої річниці битви народів під Лейпцигом. Звичайно ж, Віктор ІІ прибув до Зали століття, аби взяти участь у заході як представник губернії. Там же йому урочисто надали статус почесного громадянина міста.
Активна робота у сфері здоров’я
Віктор ІІ дуже переймався неможливістю вилікувати туберкульоз у ті часи. Дуже багато часу присвятив роботі з медичними професорами, які займалися різними дослідженнями. Був ініціатором фінансування кількох програм на подолання епідемії туберкульозу в країні.
Саме німецький лікар Роберт Кох відкрив збудник туберкульозу, а саме виявив Mycobacterium tuberculosis у 1882 році, за що отримав Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини.
У 1900 році відбувся перший Міжнародний конгрес з питань протидії туберкульозу в Неаполі. Саме цей конгрес пройшов під головуванням Віктора II. На ньому людство дізналося, що ця хвороба може бути виліковною.
Перша світова війна і смерть
Князь Віктор ІІ під час Першої світової війни продовжив свою політичну кар’єру. Для служби в армії вже були не ті роки. Пережив не лише війну, а і Сілезькі повстання (три послідовні збройні повстання поляків і польських сілезців Верхньої Сілезії в 1919–1921 роках проти панування Німецької Держави).
Відзначали, що Віктор ІІ завдяки своїм господарським навичкам зміг добре підготувати Сілезію до економічного процвітання. У 20-ті роки минулого століття цей регіон славився лісопромисловістю та виробництвом будівельних матеріалів.
Князь Віктор ІІ помер 9 серпня 1923 року у віці 76 років. Його правління герцогством налічувало рівно 30 років.