Карл Август Ханке – постать суперечлива, а в чомусь навіть загадкова. Простий залізничний робітник, пізніше – викладач училища, Ханке зумів побудувати карколомну кар’єру, ставши одним з найвищих чиновників Третього рейху та найближчим поплічником Гітлера. Докладніше – на wroclawyes.eu.
Початок шляху
Карл Ханке народився 24 серпня 1903 року в Лаубані, Нижня Сілезія (сьогодні це місто Любань), у небагатій родині залізничного інженера, де був другою дитиною. Суворий батько прагнув прищепити своїм дітям любов до праці, дисципліни, освіти, і це, імовірно, мало певний вплив на характер майбутнього гауляйтера Нижньої Сілезії та рейхсфюрера СС.
Навчався Карл у народній школі міста, а з 1914 року – у гімназії. Уже в цей час він замислювався про кар’єру військового, але, попри те, що йшла Перша світова війна, де загинув його старший брат, Карл був занадто молодий для бойових дій. І лише в 1920 році він зміг як доброволець-строковик вступити до 19 піхотного полку Рейхсвера.
Ханке прослужив в армії трохи більше як рік, після чого звільнився і продовжив навчання, вступивши до борошномельного технікуму, після закінчення якого працював у залізничному депо, потім працював керівником на різних млинах у Баварії та Нижній Сілезії. Одночасно він навчався в Професійно-педагогічному інституті, який закінчив у 1928 році. Здобувши право викладати, Ханке вирішив будувати кар’єру в цій галузі, розпочавши з самих низів – він працював у професійному училищі майстром з борошномельної справи. Незабаром він зрозумів, що його амбітність потребує більшого.
Кар’єра
Усе кардинально змінилося, коли Ханке вступив до Націонал-соціалістичної німецької робочої партії. Спочатку він займав найнижчі позиції – був рядовим організатором заводських осередків і оратором, але завдяки своїй працьовитості, енергії та цілеспрямованості швидко пішов вгору кар’єрними сходами. У 1931 році Ханке звільнили з професійного училища через його політичні погляди, і він остаточно перейшов на постійну роботу в партію, обійнявши посаду орстгруппенляйтера, а потім і крайсляйтера Західного Берліна. З 1932 року Ханке був найближчим співпрацівником Йозефа Геббельса, а в 1934 році він вступив до СС і отримав звання штурмбанфюрера.
Варто зазначити, що Адольф Гітлер із великою симпатією ставився до чесного й прямолінійного Ханке, тому всіляко сприяв його просуванню партійними кар’єрними сходами.
Особисте життя
Особисте життя улюбленця фюрера було дуже насиченим. У 1937 році він одружився з Фредою фон Фіркс і в цьому шлюбі у них народилась донька. Проте зразковим сім’янином Ханке не був. Відомо, що він мав безліч романів, і один із найскандальніших – із дружиною Геббельса Магдою, яка вже була готова піти до нього від законного чоловіка. Цей зв’язок ледь не коштував Ханке кар’єри, і лише особистий наказ Гітлера про припинення цього роману допоміг Карлу зберегти своє становище.
Друга світова війна
В 1939 році Карл Ханке відправився на військову службу як доброволець і служив у танковій дивізії, де був нагороджений Залізним хрестом другого і першого класу. В 1941-му він звільнився з армії Німеччини й особистим наказом Гітлера був призначений гауляйтером Нижньої Сілезії. Звісно, до положення князів Вроцлава Ханке було далеко, проте його правління запам’яталося жителям надовго.
Бувши переконаним нацистом і затятим послідовником ідей Гітлера, Карл Ханке жорстко переслідував незгодних. Так, за його розпорядженням у Бреслау (сьогодні це Вроцлав), було страчено понад тисячу людей, за що його заслужено прозвали Бреславським катом.
І ще один страшний епізод пов’язаний з облогою Вроцлава. У січні 1945 року він організував евакуацію жінок і дітей, але, оскільки необхідного транспорту, як і провізії, не було, жителям довелося своїм ходом і зі своїми продуктами йти до поселень Опперау та Кант, розташованих приблизно за 30 км від Бреслау. Стояв мороз, матері несли закутаних дітей на руках, везли у візках та санках, і цей “марш смерті” витримали далеко не всі. На смерть замерзлих дітей і дорослих складали в придорожні канави, а потім у живих не вистачало сил навіть на це – загиблих просто залишали на дорозі, і ніхто їх не рахував.
За різними даними, на шляху до евакуації загинуло від 3 до 15 тис. осіб. 21 січня 1945 року, коли було оголошено евакуацію, жителі прозвали “чорною неділею”. До речі, ця акція, яка забрала тисячі життів, виявилася марною. Тим, хто таки зумів дістатися місця призначення, за кілька днів, за наказом Ханке, довелося повертатися назад. Річ у тім, що на той момент центр наступу Червоної армії змістився з Нижньої до Верхньої Сілезії.
Наприкінці січня перед пам’ятником Фрідріху Великому за розпорядженням Ханке було розстріляно губернатора Шпільгагена. Вина його полягала лише в тому, що він, бувши добрим аналітиком, передбачав швидку здачу міста і висловив бажання залишити свою посаду та пошукати іншу роботу. У прилюдно зачитаному наказі Ханке назвав губернатора зрадником, який має померти з ганьбою.
У лютому 1945 року, коли частина областей Нижньої Сілезії та сам Бреслау були оточені військами Червоної армії, чинний гауляйтер очолив оборону й успішно здійснював її до 5 травня (у той час як гарнізони, що обороняли Берлін, склали зброю вже 2 травня).
Нерідко цей феномен називають “Бреславським дивом”, і це цілком обґрунтовано, оскільки складно зрозуміти, як погано озброєним військам Ханке вдавалося аж три місяці протистояти Червоній армії, що в кілька разів перевершувала їх за чисельністю. Це викликало величезне схвалення Гітлера, і у квітні 1945 року у своєму політичному заповіті він призначив Карла Ханке начальником німецької поліції та останнім рейхсфюрером СС. Але, незважаючи на отримання високого чину, кар’єра, як і саме життя Ханке, швидко добігали кінця.
Смерть
5 травня гауляйтер переодягся у форму офіцера СС, щоб приховати свою особистість при можливому захопленні в полон, і на невеликому літаку залишив оточений радянськими військами Бреслау. Військовий комендант і священники всіх конфесій міста просили його про здачу Бреслау, який перебував у безвихідному становищі, проте Ханке наказав тримати оборону далі. Його наказ не було виконано – вже наступного дня місто капітулювало.
Карл Ханке втік у Прагу, де вступив у добровольчий загін СС “Хорст Вессель” і, перебуваючи у його складі, спробував повернутися до Німеччини. План не вдався – після найжорстокішого бою з групою чеських партизанів загін СС здався в полон, причому особу Ханке не було розкрито. Він був поміщений до табору для військовополонених нижчого рангу, а точні обставини його смерті досі викликають суперечки. За однією з версій, він був розстріляний разом з іншими полоненими у червні 1945 року при спробі втечі під час етапування, за іншою – забитий прикладами на смерть. Дослідники сходяться в одному – колишнього гауляйтера було страчено без жодного суду чи слідства, так і не розкривши свого справжнього імені.
Така дивовижна доля незвичайної людини – Карла Ханке. Що він залишив після себе? Імовірно, приклад того, як легко сліпий фанатизм і непомірні амбіції можуть повести неправильним шляхом. Хто знає, ким би був Ханке, якби вибрав іншу дорогу, адже заперечувати його організаторські здібності, відданість своїй справі та цілеспрямованість не можна. Але сталося так, як сталося, і в пам’яті десятків тисяч людей він залишився Бреславським катом, готовим на будь-які жертви та злочини заради власних переконань.