Войцех Корфанти – ім’я, яке добре знайоме в Польщі, а особливо в Сілезії та у Вроцлаві. Політик, журналіст, лідер повстань, який відіграв важливу роль у приєднанні частини Верхньої Сілезії до відновленої Польщі. Чим він прославився, чому навколо нього досі точаться суперечки і яке місце займає Войцех у пам’яті мешканців Вроцлава – коротко й без зайвого пафосу розповідаємо далі на wroclawyes.eu.
Ким був Войцех Корфанти: коротко про головне
Народився Войцех Корфанти 20 квітня 1873 року в шахтарському містечку Садзавка (сьогодні частина Семяновіц-Шльонських). Походив із родини робітників, де з дитинства стикався з реаліями важкої праці й дискримінації поляків у німецькій Верхній Сілезії.
Закінчив навчання у Вроцлавському університеті, де здобув освіту з філософії, права та економіки. Саме там остаточно сформувалась його національна свідомість і прагнення боротися за права поляків.
Політичну кар’єру почав у Німецькій імперії як представник польської меншини в Рейхстазі й Прусському ландтазі. Після Першої світової війни став одним із діячів, які вимагали приєднати Сілезію до Польщі.
Корфанти не зациклювався на політиці. Він був також публіцистом, активістом і організатором – його ім’я назавжди пов’язане з боротьбою за польську ідентичність Сілезії.
Чим прославився політик: сілезькі повстання та плебісцит
Войцех Корфанти став символом боротьби за польську Сілезію завдяки своїй ролі в Другому й Третьому Сілезькому повстаннях. Після Першої світової війни, коли доля цього регіону вирішувалась між Польщею та Німеччиною, Корфанти очолив польський плебісцитний комітет.
У 1920 році вибухнуло Друге Сілезьке повстання – реакція на німецькі репресії проти польських активістів. Корфанти став одним з організаторів опору. Уже через рік, у травні 1921-го, розпочалося Третє Сілезьке повстання, яке назавжди закріпило його репутацію борця за польську справу. Саме тоді Корфанти виконував роль так званого диктатора – цивільного керівника польської сторони.
Завдяки дипломатичному тиску й переговорам, у поєднанні з військовими діями, частина Верхньої Сілезії, включаючи її промислове серце, відійшла до Польщі. Це стало одним із найбільших політичних здобутків Другої Речі Посполитої.
Утім, переговори були складними. Корфанти доводилося балансувати між позицією західних держав, економічними інтересами та розчаруванням місцевого населення, яке постійно зростало. Але в підсумку він залишився в пам’яті як людина, яка суттєво вплинула на карту післявоєнної Європи.
Вроцлав і Корфанти: початок великого шляху
Освіта Войцеха Корфантого нерозривно пов’язана з Вроцлавом. У 1895 році він вступив до Королівського університету Бреслау (сьогодні це Вроцлавський університет), де навчався філософії, економіки й права. Саме студентські роки у Вроцлаві стали переломним етапом у формуванні його національної свідомості.
Університетське середовище того часу було багатонаціональним, але Корфанти активно долучився до польських студентських товариств, де вперше заявив про себе як публіцист і майбутній політичний лідер. Тут він познайомився з ідеями польської незалежності, які згодом став втілювати в життя.
Сьогодні у Вроцлаві ім’я Корфантого не забуте. На будівлі університету встановлено меморіальну таблицю, а його постать часто згадують під час культурних і історичних заходів, пов’язаних із Сілезією. Відтак Вроцлав залишається важливою точкою на життєвій карті цієї визначної постаті.
Цікаві факти про Войцеха
Попри такий насичений політичний шлях, у біографії Корфантого вистачає маловідомих і навіть несподіваних моментів. Народився він у шахтарській родині, що формувало його стійкий характер і добре розуміння проблем простих людей. Хоча навчався наш герой у Німеччині, він завжди залишався прихильником польської культури.
Ще в студентські роки Войцех розпочав публіцистичну діяльність, друкуючи статті в польськомовній пресі. Свої перші політичні виступи він виголошував у Сілезії, де відстоював права поляків перед німецькою владою.
Також відомо, що за своє життя він встиг спробувати свої сили в кількох галузях, але найбільше відомий як організатор підпільного руху. Багатогранні здібності робили його небезпечним опонентом для влади й водночас – взірцем для польського населення Сілезії.
Відомі цитати Корфантого
Корфанти залишив після себе не лише політичну спадщину, а й влучні висловлювання, які й досі цитують у Польщі.
Однією з найвідоміших стала його згадка про те, як формувалася його національна свідомість:
«Передусім заслуга в моїй національній свідомості належить професорам, які пробудили в мені цікавість до польської книги».
Ці слова добре ілюструють шлях Корфантого – від вихованця німецької системи до лідера польського руху.
Під час Сілезьких повстань Войцех неодноразово наголошував:
«Ніхто не має права забрати у нас рідну землю».
Цим Корфанти здобув репутацію непохитного захисника польських інтересів. Його виступи, попри стриманий стиль, завжди вирізнялися чіткістю й аргументованістю, що робило його авторитетом навіть серед політичних опонентів.
Родина, політичні погляди та партії
Особисте життя Войцеха Корфантого залишалося дещо в тіні його політичної діяльності, проте відомо, що він був одружений і виховував дітей. Його родина підтримувала ідеї польського національного руху, а сам Корфанти ніколи не приховував, що сім’я для нього – це тил, який дає сили для політичної боротьби.
У поглядах Войцех залишався послідовним прихильником християнської демократії. Корфанти виступав за поєднання національної ідеї з соціальною справедливістю й християнськими цінностями. Він рішуче опонував централізації влади й авторитарним тенденціям, які з’явилися у Польщі після відновлення незалежності.
Корфанти був пов’язаний з Народною християнсько-суспільною партією, співзасновником якої був. Згодом він також мав відношення до виборчих блоків, що об’єднували праві та демократичні сили. Ідеї Войцеха завжди базувалися на захисті прав польської меншини, а пізніше – на відстоюванні демократичного ладу Польщі.
Конфлікт із Пілсудським і трагічний фінал
Політичне протистояння між Войцехом Корфантим і Юзефом Пілсудським було неминучим. Обидва були лідерами польського національного руху, але з абсолютно різним баченням майбутнього країни. Корфанти виступав за демократію й соціальні реформи, тоді як Пілсудський дедалі більше схилявся до авторитарного стилю управління.
Після травневого перевороту 1926 року, коли Пілсудський силою захопив владу, Корфанти відкрито виступив проти нової політичної реальності. За це у 1930 році його ув’язнили в сумнозвісній Брестській фортеці разом з іншими лідерами опозиції.
Після звільнення він емігрував до Чехословаччини, де залишався активним публіцистом і політичним критиком режиму. У 1939 році, перед самою Другою світовою війною, Корфанти повернувся до Польщі. Його одразу заарештували у Варшаві. Хоча через місяць після ув’язнення його відпустили, стан здоров’я Корфантого вже був критичним. Він помер 17 серпня 1939 року за нез’ясованих обставин.
Смерть діяча досі викликає дискусії серед істориків. Дехто припускає отруєння, інші говорять про наслідки арешту й важкої хвороби. Одне залишається незаперечним – Корфанти пішов із життя як одна з найяскравіших і водночас найсуперечливіших постатей польської політики. До речі, історія Вроцлава знає чимало неординарних постатей, пов’язаних із культурою та суспільним життям міста – як, наприклад, Лео Смошевер.