У 1946 році Вроцлав називався Бреслау й належав Німеччині. 6 травня він капітулював одним з останніх міст, а лише через пару днів війна закінчилась. Людям було потрібно повернутись до нормального життя, розчистити завали, відремонтувати будівлі. Про те, як підіймався з руїн Вроцлав – далі на wroclawyes.eu.
Реконструкція ринкової площі
3 липня 1945 року на ринковій площі спалахнула пожежа в одній із трохи пошкоджених квартир багатоповерхівки. Тоді німецькі пожежники спочатку насилу проштовхнули візки зі шлангами крізь завали, які вкрили всю площу, а потім спробували з’єднати їх із міським гідрантом. Напір води був настільки слабкий, що вода не доходила навіть до рукавів, які лежали на вулиці. Це й не дивно, бо у водогінній системі нарахували близько 3000 пошкоджень. Залишалось тільки стояти й спостерігати або робити фотографії, як місто палає.
Ринкову площу реконструювали протягом багатьох років. Війна зруйнувала приблизно 60 % будівель, тому роботи було дійсно багато. Лише 17 будівель були на момент завершення війни в хорошому стані. Завдяки наполегливій праці вдалося відновити 24 житлові будинки, з яких 11 перебудували, а 13 реконструювали. Процес повоєнного відновлення Вроцлава завершився тим, що дощенту зруйновану багатоповерхівку “Під золотим псом” було відбудовано з нуля.
З чого все починалось
Відновлення Вроцлава розпочалось уже з 1945 року, коли Герман Нігоф і Володимир Глуздовський підписали акт капітуляції на кшицькій віллі Колонія. По завершенні війни частина німців повернулась до міста, не знаючи, що воно передане Польщі. У серпні 1945 року німців там жило в 11,5 раза більше, ніж поляків (189,5 тис. проти 16,5 тис.). Трохи пізніше ситуація почала змінюватись – німців виселяли, а заселяли українців і поляків, зокрема, з околиць Львова, Станіславова, Великої Польщі. Перших переселенців називали піонерами, серед них були ті, кого відправили працювати на залізниці.
Піонери відіграли важливу роль у відбудові Вроцлава, оскільки серед них було багато фахівців різних галузей – освіти, медицини, транспорту тощо. Вони сприяли встановленню нового порядку, відновленню життя в місті, яке пережило важкі випробування воєнного періоду. Піонери допомагали в організації міського господарства, соціальних служб, освіти та інших аспектів життя.
Перший етап відбудови Вроцлава
Внаслідок війни було зруйновано понад 60 % території міста. Коли пошкоджені будинки обстежили, 68 % із них було списано. Найбільше постраждали північна та західна частини Вроцлава, там було 90 % руйнувань від загальної кількості.
Цікаво, що каплиця Блаженного Чеслава була однією з небагатьох непошкоджених будівель. Це тим більше дивно з огляду на те, що розташований поруч костел святого Войцеха лежав у руїнах. Звісно, це давало привід прихильникам настоятеля домініканців 13 століття вбачати в цьому знак згори.
Розграбування через відчуття тимчасовості
У перші роки після війни Вроцлав, як і всі так звані “повернені землі”, розглядався багатьма гостями як джерело розграбування. Рівень злочинності тут був вищим, ніж у центральних воєводствах, у 4 рази, що дало привід саркастично називати столицю Нижньої Сілезії “столицею Дикого Заходу”.
У перші роки після війни багато хто з жителів Вроцлава думав, що тодішні кордони лише тимчасові, сподіваючись, що невдовзі будуть зміни. Відчуття тимчасовості погано вплинуло на ставлення мешканців до місцевої інфраструктури і на їхнє бажання відбудувати місто. До того ж частину цегли незаконно продали корумповані посадовці, декого з них згодом за це судили. Також місто грабували. Зокрема, це робили радянські солдати, які особливо активно вивозили витвори мистецтва й фабричне обладнання.
Транспорт
Комунікації та інфраструктура Вроцлава були знищені на 80 %. Найважливіше було запустити систему транспорту, а там спостерігались великі проблеми. З 900 машин, які були до війни, залишилось усього 100. Перший трамвай вийшов на маршрут 22 серпня 1945 року. Вікна часто були забиті фанерою, тому там було дуже важко дихати й взагалі перебувати. Салон же опалювався газовими приладами. Узимку 1945-го запустили трамвай № 2. У 1948 році побудували нову трамвайну лінію, яка вела до промислового підприємства Парафаґ. Тоді ж відкрили й кільцеву трамвайну лінію. Колір цих транспортних засобів у Вроцлаві до війни був пісочним, але тепер він став синім, а з 1952 р. – червоним.
Другий етап відновлення
Другим етапом відбудови Вроцлава можна вважати 1949–1980 роки. Він також проходив під контролем соціалістичної влади – “західні” інституції були ліквідовані, а рішення відтоді приймалися в ЦК Польської об’єднаної робітничої партії, а потім – у воєводському комітеті партії.
Вроцлав, як і інші міста Польщі, було піддано процесу централізації та маргіналізації, але тут ці явища не були занадто агресивно виражені. Ну а найбільша розбудова відбулась після відлиги 1956 року. Місто знову стало великим обласним центром, і до 1970 року чисельність його населення зростала дуже швидко.