Коли депутат місцевої ради заробляє на підконтрольних місту компаніях – це викликає запитання. А якщо таких депутатів понад десяток, а сума – майже п’ять мільйонів злотих? Саме така ситуація сколихнула Вроцлав: стало відомо, що у 2018–2023 роках принаймні 16 депутатів міської ради поєднували мандат із роботою у муніципальних структурах. А як же довіра, прозорість і межу між владою та бізнесом, яка в цьому випадку розмилася до невпізнаваності?! Сайт wroclawyes.eu розбирався.
П’ять мільйонів злотих на дванадцять рук: як депутати трохи заробляли в муніципалітеті
Улітку 2024 року група новообраних депутатів Вроцлава оприлюднила внутрішній звіт про доходи колег із попередньої каденції. Документ показав, що депутати VII скликання активно працевлаштовувалися в міських підприємствах, на посадах, які часто важко було чітко окреслити. У загальному підсумку вони заробили там майже 5 мільйонів злотих. Найбільші виплати отримували від компаній MPWiK (водопостачання), TBS (будівництво муніципального житла), а також від міського аквапарку й низки дрібніших структур.
Найбільший дохід задекларував Ярослав Харлампович – понад 865 тисяч злотих за п’ять років, працюючи радником у MPWiK та членом ради нагляду у TBS. На другому місці – Домінік Клосовський, який, зокрема, отримав майже 200 тисяч злотих у структурі Вроцлавський аквапарк, а його колега Марта Козловська – понад 145 тисяч. Ці двоє – активні політичні фігури, присутні на сесіях ради, але водночас вони примудрялися сидіти на посаді в міських структурах, щомісячно отримуючи там зарплату. Фігурують у скандалі й інші прізвища. Але в чому проблема?
Контролери чи клієнти? Чому це конфлікт інтересів
Зовні все виглядає законно. Але суть скандалу – у конфлікті інтересів. Депутат має контролювати, як працюють міські підприємства, як витрачаються гроші громади, чи прозоро функціонує управління. Та коли депутат сам отримує звідти зарплату, контролер стає «своїм» та не може бути об’єктивним. Невипадково євродепутат і колишній мер Вроцлава Богдан Здроєвський назвав ситуацію «політичним шахрайством». І в його словах є сенс.
Взагалі те, що депутати міських рад мають роботу поза межами політичних посад, – поширена практика. Але у випадку Вроцлава йдеться не про приватний бізнес чи незалежні структури, а саме про муніципальні підприємства, які підпорядковуються тій самій раді, до якої входили ці обранці. Тут і починається те, що викликає суперечки у громадян.
Депутат має стежити, як працює місто: перевіряти ефективність, вимагати звітів, ставити незручні запитання. Але якщо компанія йому підпорядковується, і він там отримує зарплату, то як він виконає свій обов’язок? Чи зможе він об’єктивно голосувати за кадрові зміни, якщо серед кандидатів – керівник підприємства, де він працює? Або чи зможе він відмовитися підтримати бюджет, якщо частина коштів іде саме туди, де він сам отримує зарплату?
Цей скандал також викрив певну «сіру зону» у функціонуванні самоврядування. Формально депутати мали право працювати в міських підприємствах – закон це не забороняє. Але очікування виборців давно змінилися – вони очікують від політиків не лише формального дотримання законів, а й відкритості та щирого служіння інтересам громади. А в такому вигляді навіть добросовісна робота виглядає як кулуарна домовленість.
Чи зміниться ситуація з доходами депутатів міської ради?
Скандал, який почався з внутрішнього звіту, швидко вийшов за межі сесійної зали. Реакція громадськості, зокрема радіо Вроцлав, була передбачувано гострою. У соцмережах навіть з’явилися заклики до звільнень, а деякі депутати стали фігурантами петицій про недовіру. Це не дивно: у місті, де зростають ціни на житло, транспорт і комунальні послуги, інформація про додаткові сотні тисяч у кишенях представників влади звучить як знущання.
Під тиском суспільної критики міська влада пообіцяла змінити правила гри. Нове скликання ради Вроцлава ініціювало розробку внутрішнього кодексу етики, який має чітко регламентувати можливість поєднання депутатського мандата з роботою у підконтрольних структурах. Йдеться про цілковиту прозорість: хто, де працює, скільки отримує і за які функції. Паралельно почали обговорювати й законодавчі зміни на національному рівні, які б унеможливили схожі ситуації в інших містах.
Водночас не всі депутати бачать у своїх діях проблему. Дехто з них публічно виправдовувався, що робота в міських компаніях – це не спосіб наживи, а продовження служіння громаді. Мовляв, досвід депутата дозволяє краще зрозуміти потреби підприємства. Аргумент, безумовно, зручний, але він не знімає головного питання: як у такій ситуації зберегти баланс інтересів?
На момент написання статті конкретних змін у законодавстві не було, але вроцлавський прецедент їх вимагає. Він оголив системну проблему, яка існує насправді в багатьох містах Польщі – депутати ради також мають вигоду від підконтрольних підприємств. Скандал може стати точкою відліку для ширшої реформи місцевого самоврядування – якщо, звісно, це сміття не заметуть під килим.