Уродженець Вроцлава, в 1901 переїхав з батьками до Свідніци, де вступив до військової школи. Після служби у пруській армії, почалась його офіцерська кар’єра. То був розпал Першої світової, а молодий кавалерист не міг відсиджуватись далеко від лінії фронту. Так, у 1915 Манфреда перевели до військово-повітряних сил. В цьому році й почалась його одержимість авіацією, пише wroclawyes.eu.
Майбутній ас
Манфред Альбрехт фон Ріхтгофен народився 1892 року в Борку. Вважається найбільшим асом-винищувачем часів Першої світової. Німецького авіатора прозвали Червоним бароном. Задокументовано, що він здобув 80 повітряних перемог.
Манфред ріс в аристократичній родині прусів середнього класу. Також він мав спадковий титул барона. В його 9 років родина переїхала до Свідніци. Там Манфред пішов до військової школи. В 1911 вступив до кавалерії в перший полк уланів імператора Олександра 3.
Коли почалась Перша світова, фон Ріхтгофен знаходився в казармі на Великопольському острові. Він був кавалерійським офіцером на східному та західному фронтах сучасної Польщі. Такий хід подій не задовольняв Манфреда. Він хотів бути в центрі бойових дій.
Фон Ріхтгофен попросив, аби його перевели до військово-повітряних сил. В травні 1915 льотчик служив у повітряній розвідці Feldflieger Abteilung 69 на східному фронті. В серпні того ж року його перевели до бомбардувального полку в Бельгію.
У вересні Манфред здійснив свій перший успішний бойовий виліт у якості бомбардувальника-навідника. Літак ворога впав в тилу, тож цю перемогу не вдалось засвідчити офіційно. Манфред також проходив курси пілотів-винищувачів. Згодом, повернувся до бомбардувального підрозділу Kampfgeschwader 2 на Верденському фронті.
Другий успішний бойовий виліт був в літаку з кулеметом на крилі. На жаль, цю перемогу також не зарахували. В червні 1916 Манфред зі своїм підрозділом відправився на східний фронт, де активно брав участь у бомбардуваннях.
Рокова зустріч
Освальд Бельке був асом авіації. Зустріч з цим чоловіком змінила життя фон Ріхтгофена. Манфред, нарешті, отримав ліцензію пілота. Бельке також запропонував долучитись до нової винищувальної ескадрильї Jagdstaffel 2, після бойової підготовки.
Наступні три роки були дуже успішними для фон Ріхтгофена. За цей час він зумів збити 80 ворожих літаків. Червоний літак новоспеченого аса впізнавали всюди та боялись. Численні пруські нагороди зробили фон Ріхтгофена національним героєм.
Першою вагомою задокументованою перемогою був збитий винищувач у Франції 17 вересня 1916. 10 жовтня Манфред знищив вже 5 повітряних цілей. За це отримав звання аса. 28 жовтня Освальд Бельке – наставник та натхненник фон Ріхтгофена загинув в бойовому зіткненні.
Смуга перемог
23 листопада 1916 фон Ріхтгофен здобув свою 11 перемогу, яка далась йому досить важко. Він змагався з британським асом Ланое Гокером. Між ними тривала довга повітряна погоня. Гокер розумів, що вони рухаються на територію Німеччини. Він зробив спробу повернутись, але літак фон Ріхтгофена був швидшим. Манфред збив свого ворога над Ле Сарсом.
Фон Ріхтгофен був чудовим тактиком зі швидкою реакцією. Так його вчив Бельке. Він завжди дотримувався схеми, тому швидко збив літак англійця. Коли Манфред здобув свою 16 перемогу, його почали вважати найкращим асом в Німеччині. В січні 1917 він отримав найвищу пруську нагороду за мужність – Pour le Mérite (Blue Max).
У 1917 фон Ріхтгофен очолив ескадрилью Jasta 11. За нетривалий час, новоспечений командир досяг значних успіхів.Так званий “кривавий квітень” – це заслуга його ескадрильї. За місяць Манфред збив 20 цілей та відправив на брухт літаки Антанти. Таким чином, на його рахунку було вже 52 перемоги.
Підрахували, що середній час виживання пілота Королівського льотного корпусу становив 295 годин. Та, коли в небі орудував Червоний барон, той час зменшувався до 92 годин. Британці призначали чималі нагороди тому пілоту, котрий зуміє збити Манфреда. 5 тис. фунтів, власний літак та хрест королеви Вікторії – ще той ласий шматок.
Червоний барон
У червні фон Ріхтгофен став командиром полку винищувачів Jagdgeschwader I. Він знаходився в Куртре та складався з чотирьох ескадрилій. За місяць, в бойовому зіткненні з британським винищувачем, Манфред отримав поранення в голову. Втім, вдало здійснив посадку.
На відновлення ас не міг витрачати багато часу. Через кілька тижнів він знову ширяв на своєму винищувачі, попри перестороги лікарів. Манфред літав на німецьких Albatros D.III та Albatros D.V. Вони були гарною зброєю, але почали поступатись літальним засобам Антанти.
Через місяць Ріхтгофен отримав один з найсучасніших літаків-винищувачів. У вересні здійснив свій 60 переможний бойовий виліт. Не до кінця залікована травма змусила Манфреда повернутись до лікарні. Повноцінно брати участь в боях він не міг.
Весною 1918, втім, знищив ще 16 літаків. 70 перемога повинна була принести Манфреду нагороду Дубовий лист. Але він так і не зміг її отримати. Умови були досить дивні. Претендент повинен був спровокувати ситуацію, в якій противник просто відступає. Аби, хоч якось згладити ситуацію, Манфреда нагородили орденом Червоного орла 3 ступені.
Фатальний бій
Фон Ріхтгофен був дуже впізнаваною особою в Німеччині та за її межами. Йому не раз пропонували піти у відставку, оскільки боялись за його життя. Манфред навідріз відмовлявся. Він пояснював, що багато вояків захочуть піти його стопами. Через це, солдати в окопах будуть змушені ставати до бою. Була навіть інформація, що кайзер Вільгельм хотів заборонити Манфреду літати. Відмова Ріхтгофена стала для аса фатальною.
21 квітня 1918 він піднявся в небо на своїй бойовій машині разом з дев’ятьма іншими побратимами. В небі над перевалом Морланкур відбулась сутичка з ескадрильєю Sopwith Camels 209 Королівських ВПС. Нею керував Артур Браун (Рой) з Канади.
Манфред переслідував літак недосвідченого канадця Вілфріда Мая. В той час винищувач Червоного барона став ціллю Роя, який поспішав на допомогу побратиму. Паралельно, австралійські солдати, котрі дислокувались в цьому регіоні, відкрили по літаку Ріхтгофена кулеметний вогонь.
Німецький ас спробував зманеврувати в сторону противника, але в той час його підстрелили. Винищувач впав на землю. Як встановили британські ВПС, переможцем у повітряному бою став Браун.
Під час розтину тіла Манфреда фон Ріхтгофена було встановлено, що смерть наступила від кулі в грудну клітку. Вона пробила тіло справа, пройшла через печінку, легені та серце. За офіційною версією куля була випущена з австралійського кулемета, що знаходився на землі.
Вбивцею, ймовірно, був сержант Седрік Попкін з 53 батареї польової артилерії. За іншою версією, рокова куля вилетіла від сержанта Сноуі Еванса. Розслідування Discovery World TV стверджує, що Червоного барона вбив саме сержант Еванс зі 750 м.
Похорон німецького аса відбувся зі всіма почестями для визнаного льотчика. Його поховали в Бертанглі коло Ам’єна. Трьома роками по тому, тіло було перепоховано на військовому цвинтарі Фрікур. 20 листопада 1925 – на берлінському кладовищі Invalidenfriedhof. З 1975 тіло Червоного барона спочиває у сімейній могилі на цвинтарі Вісбадена.
В сучасності двигун бомбардувальника фон Ріхтгофена можна побачити в Імперському військовому музеї Лондона. 80 офіційних перемог Манфреда принесли йому звання найкращого аса-винищувача в час Першої світової.