На початку Другої світової в Бреслау був штаб 8 військового округу. Його створили нацисти, після того, як прийшли до влади. За словами історика Єжи Мароня, полякам пощастило, що війна почалась 1 вересня 1939. Якби це сталось в кінці серпня, як було заплановано, німці могли б завдати удару під час мобілізації. Саме тоді польське військо було особливо вразливе, пише wroclawyes.eu.
Нацисти у Вроцлаві
Прихід німців до Бреслау, звичайно, не передбачав нічого доброго. У 1933 польсько-німецькі відносини змінились. Людей потроху почали обмежувати в правах. У Вроцлаві поляки поки ще могли розпоряджатись будинком на вул. Костюшка та гуртожитком для студентів. У будівлі функціонували редакції двох часописів, котрі переїхали з Берліна: “Mały Polak w Niemczech” i “Młody Polak w Niemczech”.
Поляки ще взяли участь у березневому німецькому конгресі 1938 та зібранні меншин. За кілька місяців, нацисти висунули Варшаві ряд вимог. Звичайно, вони були неприйнятні для Польщі.
Незабаром, німці повернулись до своєї дискримінаційної політики. Ближче до вибуху Другої світової, поляків у Вроцлаві піддавали все більшим утискам. Будь-яка активізація організаційної діяльності придушувалась. Нацисти навіть вимагали від поляків змінювати імена на німецькі.
Вже в червні 1939 студентам заборонили відвідувати Вроцлавський університет. Польський дім, періодично, піддавався обшукам. У людей конфісковували книги. Поліціянти постійно допитували вірян, котрі виходили з церкви Св. Марціна.
В середині вересня 1939, місцевих активістів було заарештовано та направлено до концтаборів. Польські організації розпустили. Крім того, усі активи були передані до рук нацистського керівництва Бреслау.
Тривожний серпень
Напруга заполонила вулиці серпневого Вроцлава. Фашистська рука все глибше проникала в міські справи. Люди намагались насолоджуватись літніми вечорами, відпочивати на терасах вул. Свідницької та балакати на буденні теми. В той час, місцеві євреї все більше відчували себе в небезпеці. Вони вже зазнавали наруги восени 1938.
До сучасності збереглися численні спогади містян з тих буремних днів. Наприклад, єврей Вальтер Тауск послідовно записував події з 1925 по 1940 рік. У бібліотеці Вроцлава вціліло сім томів з його записами.
Події, що відбувались вкінці літа, свідчили про насування великої війни. Тауск намагався оформити документи, аби виїхати до Лондона. Очевидно, що то була марна справа. Вальтера особливо насторожувало, що від 17 серпня всі авто та омнібуси повинні були реквізувати. Приватні ділянки та поля вимагали швидко звільнити від посівів. Також у Вроцлаві бракувало м’яса. Натомість активно відбувались військові приготування та розгоралась агресія проти Польщі.
До місцевих євреїв застосовували все більше обмежень. На лавках виднілись написи про заборону жидам сідати на них. Порушників відразу арештовували. 22 серпня відбувся різкий поворот у політиці німців щодо Польщі. То був пакт між Союзом та Німеччиною. Польща була вимушена прийняти нові вимоги окупанта.
Зі спогадів єврейського історика Кона, останні дні серпня були особливо тривожні. Вроцлав’яни отримували накази зносити у підвали запаси води, ліків, спирту, вати, харчів та речей першої потреби. У школах розташовували казарми. Люди могли купити харчі в магазині лише по талонах. Рух поїздів на залізниці значно скоротився, як і поштові надходження до Вроцлава.
Зі записів Вальтера Тауска дізнаємось, що 8 серпня по радіо оголосили про закриття шкіл на п’ять тижнів. Їх мали зайняти військові. Солдатів розміщували також в приватних квартирах. 20 серпня в газетах вже писали, що от-от вибухне війна між Німеччиною та Польщею. Вечорами містом вештались групи п’яних військових, які шукали спиртне та жінок.
Наприкінці серпня єврейську лікарню евакуювали. З гінекологічного відділення вигнали усіх хворих. Так само вчинили з притулком для літніх людей, інвалідів та іншими медичними закладами. Людей виганяли з домівок та місць праці. Найбільше страждали, звичайно, жиди.
31 серпня вроцлав’яни отримали наказ зашторити вікна та не вмикати світло у вечірні години. Після спеки почалась страшна гроза, яка заливала вулиці міста. З кожним гуркотом грому зростала й тривога в Бреслау.
Вересень 1939
Як розповідає Єжи Маронь із Вроцлавського університету, 1 вересня Верхмат реалізував свій план агресії проти Польщі. Втім, Друга світова почалась пізніше запланованого. Це зіграло на руку полякам, бо ті зуміли завершити мобілізацію.
У Бреслау, з початком війни, розташувався штаб 8 військового округу та інші бойові підрозділи. Їх організували німці, коли прийшли до влади в місті. Військові облаштовували опорні пункти для головного удару по центру Польщі. Німці, дислоковані в Нижній Сілезії, повинні були проводити бойові дії в напрямку Варшави.
Часткова мобілізація 1938 року підготувала понад 52 тис. солдатів. Після початку війни, у 8 військовому окрузі було організовано 280 тис. військових.
Великі плани нацистів не могли не відобразитись на звичному житті вроцлав’ян. Місцеві чоловіки просто зникали на очах у перехожих. Першими забирали тих, хто не був залучений у важливих для війни галузях господарства. Ті, які виконували важку фізичну роботу, наприклад, шахтарі, були певний час у спокої.
Аби компенсувати втрати в робочій силі, поляків замінювали на іноземців, полонених, в’язнів концтаборів. До прикладу, французи добровільно зголошувались до роботи. Багато обов’язків лягло на плечі жінок. Найважче було тим, які мали дітей та були на забезпеченні своїх чоловіків.
Життя в нових умовах
На початку війни жінки замінили чоловіків. Ті, які були без освіти, брались за будь-яку роботу. При німцях, містяни мали змогу здобувати високий рівень освіти, в тому числі жінки. Тому, після початку Другої світової, люди з вищою освітою могли сподіватись на кращу роботу.
У Вроцлаві все частіше можна було зустріти примусових робітників з Польщі. Це, певною мірою, полегшувало життя сім’ям без чоловіків. Доглядальниця поралась з хатньою роботою та дітьми, коли жінки могли спокійно працювати.
Попри свою жорстокість, нацисти дбали про демографічний приріст. Вагітні жінки та маленькі діти мали належний догляд. Також німці пильнували, аби шкільна освіта була на високому рівні.
Важка ситуація була з харчуванням. Велика кількість військових вимагала відповідної кількості їжі. Німці ввели спеціальні картки для цивільного населення. Найбільше таке практикували у великих містах. Вроцлав’яни були обмежені в доступі до базових харчів, засобів гігієни та палива.
Людям не соромились продавати зіпсований хліб та картоплю. Навіть кава та чай видавалась за картками. З розвитком воєнних дій, список обмежених продуктів лише збільшувався.
Євреям доводилось жити набагато важче. Вони намагались асимілюватись у німецьку культуру та мову. Так було легше “загубитись” у великих містах. Та це стосувалось лише німецьких євреїв. Ті, котрі жили в Польщі, не знали мови окупанта. Їх легко було ідентифікувати у натовпі, під час розмови.
Нацисти мали перед очима шаблонний вигляд жида: закручені пасма волосся, коло обличчя та гачкуватий ніс. Втім, німецькі євреї вже не вписувались в цей образ. Вони перейняли культуру Німеччини. Чого не можна було сказати про євреїв з Вроцлава.
Коли німець бачив жида, згідно з карикатурою у своїй голові, той не міг уникнути проблем. Нацистське око швидко знаходило жертв у натовпі та охоче чинило свої жахливі злочини.